Колишні назви:
1978—1981: «Нива» (Підгайці)
1982—1984: «Нива» (Бережани)
1985—дотепер: «Нива» (Тернопіль)

Тернопіль має давні футбольні традиції. Ще до 1939 року у місті існувало з добрий десяток футбольних команд — польських, єврейських, українських.

У 50-х роках 20 століття за часів Радянського Союзу найсильнішою командою Тернополя було «Динамо». Беручи участь у змаганнях колективів фізичної культури, динамівці кілька разів пробивалися до їх фіналу, однак виступали невдало.

У 1958 році була створена нова команда — «Авангард». Перший успіх прийшов до авангардівців у 1965 році — тоді вони фінішували другими у зональному турнірі. Через три роки «Авангард» виборов чемпіонське звання в класі «Б». Команда почала виступати у другій групі класу «А» і була перейменована на «Будівельник». Результати були такими:

1971 рік — 14 місце; 1972 р. — 15; 1973 р. - 20; 1974 р. — 19.

Два роки поспіль невдач призвели до того, що команду було розформовано. Повернення до Тернополя великого футболу пов'язане з командою «Нива». Створив її у Підгайцях (Тернопільська область, Бережанський район) у червні 1978 року голова місцевого колгоспу «Шлях до комунізму» Іван Михайлович Потупа. 16 жовтня 1982 року «Нива» перемогою в чемпіонаті України серед команд колективів фізичної культури повертає Тернопільщині право участі у першості СРСР, здобуваючи путівку до другої ліги. Два роки команда «Нива» представляла місто Бережани, а у 1985 році перебазувалася до Тернополя.

У 1983\1984 роках команда займає 13 місце, у 1985 р. - 7, 1986 р.-4, 1987 р.- 2, 1988 р. — 12, 1989 р. — 3, у 1990 та 1991 роках — 4. Поїхати з очками від цієї команди було за щастя. У рідному місті для неї не було авторитетів.

Вже довгий час Ниви немає серед футбольної еліти. Західний регіон взагалі характерний тим, що існує велика кількість маленьких клубів і лише три можуть похвалитися стабільним становищем — «Карпати», «Закарпаття» та «Волинь». А раніше «Нива» була фактично другим клубом Західної України після «Карпат».

У перші роки українського чемпіонату «Ниву» тренував спочатку Леонід Колтун, а потім Леонід Буряк. Він прийшов у команду і відразу підняв її з зони вильоту до середини турнірної таблиці. І залишив по собі доволі добротну команду. Тяпушкін, Василитчук, Закотюк, Шищенко, Леженцев, Нікітенко, Кирлик — найбільш відомі з тих, хто засвітився у Ниві. Ну і звичайно Ігор Біскуп, Олег Ящук та брати Капанадзе. Біскуп входить в когорту гравців, котрі зіграли більше 200 матчів у чемпіонаті України і зараз грає в Англії у міні-футбольному клубі USSR. Автанділ і Таріел Капанадзе входять до числа найкращих легіонерів-бомбардирів. Усі троє грали за Ниву до сорока років. А син Ігоря Андрій Біскуп грає у «Ниві» сьогодні.

У сезоні 1997—1998 Нива знову досягла свого максимуму — сьомого місця (як і у сезоні 1993—1994). Очолював команду тренер-гравець Ігор Яворський. І після цього сезону справи команди пішли на спад.

На рубежі тисячоліть керівництво команди, більшість якого складали грузини, вирішило поправити справи клубу за рахунок співвітчизників. Приклад Капанадзе надихнув Автанділа Мдінарадзе і у команду прийшли Кайдарашвілі, Чомахідзе, Гвіанідзе, Сіхарулідзе, Давитнідзе, Дгебуадзе, Худжадзе, Метревелі, Шенгелія. Більшість з них, за словами Мдінарадзе, потрапили у команду безкоштовно. Це були хороші гравці, в певний момент вони давали результат, особливо перші п'ять хлопців. Але з дисципліною у них не склалось. Кавказці не дотримувались спортивного режиму та при першій нагоді тікали з «Ниви» у більш заможні українські клуби. Під керівництвом Ігора Юрченко окрім грузинів також грали Нікітенко, Біскуп, Михайлів, Розгон, Хоменко Богатир. Після першого кола «Нива» перебувала внизу турнірної таблиці (а тоді у вишці грало всього 14 клубів) і навіть болгарський десант весною поправити скрутне становище не зміг. За 2 сезони команди опустилася на 2 ліги вниз — із вищої до другої.

За час перебування у другій лізі команда дала ряд добротних гравців для елітних клубів — Гурин, Ждаха, Сернецький. Та претендувати на підвищення у класі почала зовсім недавно.

сайт фанів Ниви